Російські атаки по логістичній інфраструктурі Київської області створюють для українського ритейлу нову проблему — нестачу складських потужностей із контрольованим температурним режимом. За оцінкою СЕО Бюро інвестиційних програм Олександра Бондаренка, за останні пів року в регіоні фактично втрачено близько 80% холодної логістичної інфраструктури. Пише agronews.ua

Йдеться про склади, необхідні для зберігання м’яса, молочної продукції, заморожених продуктів, частини овочів і фруктів, готової їжі та інших категорій із жорсткими температурними вимогами.

Наслідком може стати не стільки фізична відсутність продуктів, скільки різке ускладнення і подорожчання їх доставки до магазинів. За нейтрально-оптимістичним сценарієм Бондаренка, перебудова логістики може додати 10–15% до витрат, а частина цього навантаження протягом найближчих місяців може перейти у роздрібні ціни. Це саме експертний прогноз, а не гарантований рівень подорожчання для всіх продуктів.

Понад 650 тис. кв. м логістичних площ уже втрачено

За оцінкою Бондаренка, протягом останніх шести місяців у Київській області було знищено понад 650 тис. кв. м логістичних центрів.

Особливо чутливими стали удари по холодильних і мультитемпературних складах великих торговельних мереж.

Експерт називає серед постраждалого сегмента інфраструктуру, пов’язану з великими операторами ритейлу, зокрема Fozzy Group, Metro, Auchan, Varus, ATB та іншими мережами. За його оцінкою, приблизно третина втраченої площі припадала саме на холодні складські потужності, а загальна втрата такого типу логістики в регіоні вже могла сягнути близько 80%.

Цю картину частково підтверджують і дані ринку комерційної нерухомості. За оцінкою Expandia, від початку повномасштабного вторгнення Київщина втратила понад 650 тис. кв. м складського фонду — більш як третину його загального обсягу. При цьому попит на якісні логістичні площі залишається високим, а великі готові приміщення практично відсутні.

Чому саме холодні склади настільки важливі

Звичайний склад певний час можна замінити іншим приміщенням або переорієнтувати товарні потоки.

З cold chain усе значно складніше.

Холодна логістика — це безперервний температурний ланцюг від виробника до полиці магазину. Продукція може проходити через холодильний склад, сортування, комплектування замовлень, рефрижераторний транспорт і локальні розподільчі центри.

Якщо одна ланка випадає, її не завжди можна швидко замінити звичайним складом.

Найчутливішими є:

• молочна продукція;
• свіже та охолоджене м’ясо;
• риба;
• заморожені продукти;
• морозиво;
• напівфабрикати;
• готова кулінарія;
• частина овочів і фруктів;
• продукти з коротким строком зберігання.

Тому наслідком ударів по холодних складах можуть бути як перебої з окремими товарними групами, так і значне подорожчання їх доставки.

Ритейлу доведеться переходити від великих хабів до децентралізованої логістики

До війни логістична модель великих мереж будувалася навколо концентрації товару в потужних розподільчих центрах.

Виробник привозить продукцію на кілька великих складів, а звідти мережа вже сама розвозить її по сотнях магазинів. Це економічно ефективно: великі партії, зрозумілі маршрути, менша кількість точок доставки та краща завантаженість транспорту.

Але в умовах систематичних ударів концентрація величезних запасів в одному місці перетворюється на додатковий ризик. Тому ринок фактично підштовхують до протилежної моделі — менших, розосереджених складів і більшої кількості маршрутів.

За нейтральним сценарієм виробники й торговельні мережі мають швидко домовитися про нову архітектуру постачання, перерозподілити товар між регіонами та створити резервні ланцюги доставки.

Але децентралізація означає дорожчу логістику

За більшу стійкість доведеться платити. Якщо раніше вантажівка виробника могла доставити велику партію товару до одного розподільчого центру, тепер потенційно доведеться формувати десятки дрібніших маршрутів.

Зростають:

• пробіг транспорту;
• кількість рейсів;
• витрати пального;
• потреба у водіях;
• кількість завантажень і розвантажень;
• витрати на рефрижератори;
• час доставки;
• адміністративна складність логістики.

Особливо дорогою така модель є для товарів із невисокою маржинальністю. Привезти невелику партію дорогого продукту на відстань 200 км ще може мати економічний сенс. Для мінеральної води, частини овочів чи інших важких і відносно дешевих продуктів додаткове логістичне плече швидко «з’їдає» маржу.

Мережі та виробники вже сперечаються, хто заплатить за нову модель

За словами Бондаренка, зараз між виробниками та великими торговельними мережами тривають переговори щодо нової логістики. Одним із варіантів є ситуація, коли виробникам пропонують переходити від доставки на кілька розподільчих центрів до прямого постачання більшої кількості магазинів.

Для виробника це означає радикальне ускладнення операційної моделі. Умовно замість 6–8 точок доставки можуть з’явитися десятки або навіть сотні адрес. Головне питання — хто компенсує це подорожчання. Ритейл зацікавлений у тому, щоб максимально стримувати закупівельні та роздрібні ціни. Виробник, навпаки, не може нескінченно брати додаткову логістику на власну маржу.

Саме на цьому етапі й виникає ризик, що логістична проблема поступово перетвориться на цінову.

Чи справді продукти подорожчають на 10–15%

Цифру 10–15% потрібно трактувати обережно. Це не прогноз автоматичного підвищення всього продуктового кошика на такий відсоток. Бондаренко говорить передусім про можливе збільшення логістичної складової та подорожчання товарів, для яких нова система доставки виявиться найбільш витратною.

Реальний ефект залежатиме від:

• категорії продукту;
• частки логістики в його собівартості;
• географії виробництва;
• місця розташування магазинів;
• можливостей виробника;
• наявності резервних складів;
• готовності ритейлера частково взяти витрати на себе.

Тому для одних груп товарів вплив може бути мінімальним, а для інших — значно відчутнішим.

Є й гірший сценарій — перебої на полицях

Песимістичний сценарій виникає у випадку, якщо виробники та ритейл не зможуть домовитися про розподіл нових витрат. Тоді частина компаній може просто скоротити або призупинити поставки в окремі мережі. Причина проста: якщо кожне відвантаження приносить операційний збиток, його немає сенсу нескінченно нарощувати.

За оцінкою Бондаренка, якщо переговори затягнуться, а удари по логістиці та виробничих об’єктах продовжаться, у жовтні–листопаді можуть виникнути системні перебої з окремими категоріями товарів. Це сценарна оцінка експерта, а не прогноз неминучого загального дефіциту продуктів в Україні.

Виробники отримують ще один стимул шукати альтернативні канали продажів

Для українського виробника ситуація ускладнюється ще й типовими для великого ритейлу відстрочками платежів.

За словами Бондаренка, вони можуть становити 60–90 днів.

Тобто виробникові потрібно:

1. виготовити продукцію;
2. профінансувати дорожчу доставку;
3. довезти її до значно більшої кількості точок;
4. а гроші отримати через два-три місяці.

Для великої корпорації це питання оборотного капіталу. Для малого або середнього виробника — інколи питання самого виживання бізнесу. Тому частина підприємств може шукати альтернативи: інші торговельні канали, локальні мережі, прямі продажі або експортні контракти.

Імпортери також можуть менше зберігати в Україні

Ще одним наслідком атак може стати зміна поведінки імпортерів. Якщо ризик фізичного знищення великих товарних запасів в Україні залишається високим, бізнесу економічно вигідніше тримати більшу частину продукції на складах у Польщі, Словаччині, Румунії чи інших країнах ЄС та завозити її меншими партіями.

Але це також означає:

• довші строки постачання;
• менші локальні запаси;
• більшу залежність від кордону;
• дорожчу логістику;
• меншу стійкість до пікових коливань попиту.

Фактично підприємства міняють один ризик — втрату великого складу — на інший: складніший і дорожчий ланцюг поставок.

Найнебезпечніший тренд — бізнес може переносити інвестиції за кордон

Проблема вже виходить далеко за межі холодильних складів. За словами Бондаренка, власники підприємств, чиї виробничі або логістичні активи були знищені, дедалі частіше ставлять собі питання: чи варто вдруге або втретє вкладати мільйони євро у відбудову того самого об’єкта в Україні?

Альтернативою стає будівництво меншого виробництва у Польщі, Словаччині або Румунії з подальшим імпортом продукції до України. Для окремої компанії це може бути раціональною стратегією управління воєнними ризиками. Для економіки країни — надзвичайно небезпечний процес.

Україна втрачає:

• капітальні інвестиції;
• робочі місця;
• податки;
• виробничі компетенції;
• попит на локальні послуги;
• економічно активне населення.

Саме тому питання відновлення складів уже не можна розглядати лише як проблему конкретних торговельних мереж.

Ринок складів уже перебуває під сильним тиском

Додатковим фактором є те, що швидко знайти десятки тисяч квадратних метрів якісної логістичної нерухомості зараз практично неможливо.

За даними Expandia, у першому півріччі 2026 року обсяг поглинання складських площ у Києві зріс на 46% — до 160 тис. кв. м. Водночас за шість місяців на ринок вийшло лише близько 98 тис. кв. м нових площ.

Дефіцит великих готових складських блоків уже формує попит на нові distribution centers, build-to-suit об’єкти та особливо мультитемпературні склади. Ринок також поступово географічно зміщується у центральні та західні області України.

Холодна логістика може стати значно більш розосередженою

У довгостроковій перспективі атаки можуть радикально змінити сам принцип побудови української логістики. Модель одного гігантського розподільчого центру, що обслуговує великий регіон, економічно ефективна у мирних умовах.

У країні з високими воєнними ризиками вона створює критичну точку відмови.

Тому нова логістична карта України, ймовірно, буде включати:

• більше невеликих регіональних складів;
• резервні майданчики;
• мультитемпературні об’єкти;
• дублювання критичних маршрутів;
• більші запаси у центральних і західних областях;
• можливість швидко переключати товарні потоки між хабами.

Це дорожча система. Але одночасно вона значно стійкіша.

Головне питання тепер не лише в цінах, а у здатності бізнесу відновлюватися

Історія зі знищенням холодних складів показує значно ширшу проблему української економіки. Бізнес навчився працювати під час війни, ремонтувати пошкоджені підприємства, змінювати маршрути та відновлювати виробництво. Але кожна нова атака скорочує фінансовий запас міцності.

Бондаренко оцінює його для частини підприємств у нинішніх умовах лише у 6–12 місяців, якщо масштабні й прицільні удари продовжаться.

Тому ключовими стають уже не тільки логістичні рішення, а доступ бізнесу до:

• страхування воєнних ризиків;
• проєктного фінансування;
• доступних кредитів на відновлення;
• компенсаційних програм;
• бронювання критично важливих працівників;
• швидкого відновлення виробничої та складської інфраструктури.

Без таких механізмів кожен наступний знищений склад збільшує не лише вартість логістики — він підвищує ймовірність того, що наступну інвестицію українська компанія зробить уже за межами країни.

Що це означає для споживача

Говорити про неминучий масштабний дефіцит продуктів зараз було б передчасно. Український ритейл і виробники вже неодноразово демонстрували здатність швидко перебудовувати постачання. Але холодна логістика — одна з найскладніших частин продуктового ланцюга, і замінити втрачений холодильний хаб звичайним складом неможливо.

Тому найближчі місяці стануть тестом для ринку. Якщо мережі, виробники й логістичні компанії швидко домовляться про децентралізацію та розподіл додаткових витрат, найбільш імовірним наслідком стане не зникнення товарів, а дорожча логістика та вибіркове підвищення цін. Якщо ж атаки продовжаться, відбудова затягнеться, а учасники ринку не зможуть узгодити нову економіку поставок, ризик локальних перебоїв із товарами, що потребують холодового ланцюга, суттєво зростатиме.

І саме тому 650 тис. кв. м знищених складів — це не просто статистика ринку нерухомості. Це інфраструктура, через яку щодня проходять продукти для мільйонів людей. Її відновлення та децентралізація стають питанням не лише бізнесу, а й продовольчої стійкості країни.

Джерело інформації: agronews.ua Фото: ChatGPT