Український агросектор входить у нову збиральну кампанію в умовах логістичної кризи, яка може виявитися серйознішою, ніж у 2022 році. Якщо тоді блокаду морських портів частково компенсували сухопутні маршрути, то зараз під ударами одночасно опинилися портова, залізнична й автомобільна інфраструктура. Пише Agronews.

Наслідки фермери відчувають уже сьогодні: закупівельні ціни на зерно впали нижче собівартості, судновласники не хочуть ризикувати суднами, а дефіцит сховищ може сягнути 11 млн тонн.

Про ситуацію під час марафону «Єдині новини» розповів голова Всеукраїнського конгресу фермерів Іван Слободяник.

Урожай збирають під обстрілами

Жнива в Україні вже стартували. Аграрії першими збирають пшеницю, ячмінь і ріпак. У деяких регіонах роботи виконані на 90%, а подекуди ці культури вже обмолочені повністю.

Однак у південних областях збиральна кампанія проходить у надзвичайно небезпечних умовах. На Херсонщині російські війська атакують поля дронами та навмисно підпалюють посіви. Одночасно фіксуються удари по портових потужностях, транспортних вузлах і мостах на маршрутах через Молдову до Румунії.

Робота українських портів фактично паралізована. Навіть за наявності вантажу та технічної можливості відправлення дедалі більше судновласників відмовляються заходити в українські порти через високу загрозу для екіпажів і суден.

Ситуація може стати складнішою, ніж у 2022 році

На початку повномасштабного вторгнення Україна також зіткнулася з блокадою портів. Однак тоді сухопутна логістика продовжувала працювати та дозволяла вивозити принаймні частину продукції.

Тепер ризики охопили практично всі основні експортні маршрути. Під загрозою перебувають морські порти, залізничні переходи, автомобільні шляхи та мости, якими зерно прямує до європейських портів.

Саме одночасне ускладнення морської та сухопутної логістики робить нинішню кризу значно глибшою.

Ціни на зерно вже впали нижче собівартості

Параліч експорту швидко позначився на внутрішньому ринку. За словами Івана Слободяника, зерно в Україні сьогодні пропонують купувати приблизно по 5 тис. грн за тонну.

Така ціна не покриває витрат на насіння, добрива, засоби захисту рослин, пальне, оренду землі, оплату праці, збирання та зберігання врожаю. У результаті фермери змушені продавати продукцію собі у збиток або шукати можливість відкласти реалізацію.

При цьому збиральна кампанія лише набирає обертів. Основні обсяги кукурудзи та соняшнику ще не надійшли на ринок. Коли пропозиція різко зросте, а експортні можливості залишаться обмеженими, тиск на закупівельні ціни може посилитися.

Прогнозований урожай очікується приблизно на рівні минулого року. В окремих регіонах краща ситуація з вологозабезпеченням навіть створила передумови для непоганих показників. Однак хороший урожай за відсутності доступу до зовнішніх ринків може перетворитися для виробників на додаткову проблему.

Україні може не вистачити сховищ для 11 млн тонн збіжжя

Ще одним серйозним викликом стає дефіцит потужностей для зберігання. За попередніми оцінками, місця може не вистачити приблизно для 11 млн тонн зернових і зернобобових культур.

Якщо продукцію неможливо експортувати, вона накопичується на елеваторах. Заповнені сховища не можуть приймати новий урожай, а фермери опиняються перед вибором: продавати зерно за мінімальною ціною або організовувати тимчасове зберігання власними силами.

Серед доступних варіантів аграрії розглядають:

• полімерні рукави для зберігання зерна;
• модульні зерносховища;
• облаштування складів безпосередньо в господарствах;
• підлогове зберігання у пристосованих приміщеннях.

Держава також пропонує залучити потужності Державної продовольчо-зернової корпорації. Проте концентрація значних обсягів продукції в одному місці створює додаткові безпекові ризики: великі елеватори й зернові термінали можуть стати цілями для російських ударів.

Європейські маршрути не здатні замінити морський експорт

До повномасштабної війни морем експортували до 90% українського зерна. Перенаправити такі обсяги через автомобільні та залізничні переходи практично неможливо.

Навіть за максимального завантаження сухопутної інфраструктури вона зможе компенсувати не більше половини морського експорту. Заважають обмежена пропускна спроможність переходів, черги, різна ширина залізничної колії, необхідність перевантаження продукції та висока вартість доставки.

Саме ціна логістики стає критичною для фермерів. Витрати на транспортування через європейські країни можуть поглинути всю маржу, а в окремих випадках зробити продаж економічно безглуздим.

Крім того, головні ринки збуту українського зерна розташовані не в Європі. Значні обсяги продукції традиційно постачають до країн Близького Сходу, Африки та Китаю. Без стабільного морського коридору ефективно доставляти зерно цим покупцям неможливо.

Зберігається ризик нової блокади кордону з Польщею

До воєнних загроз додається невизначеність на західному кордоні. Голова ВКФ не виключає повторення протестів і блокування пунктів пропуску з боку польських перевізників або фермерів.

Подібні акції вже призводили до багатоденних черг, зупинки вантажів і додаткових витрат для українських експортерів.

Певні можливості для диверсифікації маршрутів Україна має через Угорщину та Словаччину. Проте обсяги, які можна спрямувати цими напрямками, залишаються надто малими порівняно з масштабами українського аграрного експорту.

Тому жоден окремий сухопутний маршрут не здатний стати повноцінною заміною морським портам.

Уряд і бізнес шукають вихід, але готового рішення немає

При Міністерстві аграрної політики створено робочі групи, до яких увійшли представники аграрних асоціацій, великих компаній, Міністерства інфраструктури, «Укрзалізниці» та Адміністрації морських портів України.

Сторони аналізують можливості збільшення пропускної спроможності сухопутних коридорів, використання альтернативних портів і розширення потужностей для зберігання врожаю.

Однак системного рішення, яке дозволило б швидко відновити експорт необхідних обсягів, поки немає. У 2022 році переломити ситуацію вдалося завдяки Чорноморській зерновій ініціативі, яка відкрила морський коридор. Наразі аналогічного механізму не створено.

На внутрішньому ринку залишається лише третина зерна

Низькі закупівельні ціни не означають, що Україні раптово потрібно більше зерна для власного споживання. За словами Івана Слободяника, всередині країни використовується не більше 30% вирощеної продукції.

Решта має бути експортована. Тому без відновлення стабільної зовнішньої торгівлі надлишок зерна продовжуватиме тиснути на ціни, переповнювати сховища та погіршувати фінансовий стан виробників.

Найбільше ризикують малі й середні господарства, які не мають власних елеваторів, значного запасу обігових коштів і можливості місяцями чекати на поліпшення ринкової ситуації.

«Вже ніхто не говорить про те, щоб заробити. Питання просто хоча б вижити і перейти в наступний рік», — підсумував Іван Слободяник.

Нинішня криза загрожує не лише прибуткам окремих фермерів. Якщо господарства не зможуть покрити витрати та профінансувати наступну посівну, наслідки проявляться вже у новому сезоні — скороченням площ, зменшенням виробництва та подальшим ослабленням усього українського агросектору.

Джерело інформації та фото: agronews.ua